9 липня 2023
Поки не зникло бажання ділитись новинами, буду це робити.
Я отримала декілька коментарів щодо посту і дуже вдячна кожному за висловлену думку. Я знала, що я не одна така заплутана в мовах і ідентичності, застресована чи лінива від новин, але коли я чую це в коментарях чи повідомленнях - це набагато ближче, ніж просто теоретично знати.
Сьогодні хочу поговорити про важливість реалізації своєї бульбашки та виходу з неї.
Отже, все почалось з того, що з новою роботою, яка сталась трохи більше року тому, я зрозуміла, що настав час рости. Перших півроку я постійно відчувала себе impostor, і робила все, щоб цього не помітили, потім - пожинала плоди своїх старань, а потім дуже швидко настав етап, коли я вирішила, що треба рости.
Якщо так подумати, я працюю останні майже 15 років. Я люблю працювати. Але не секрет, що я це робила заради грошей і росту. І кожного разу коли вже була хороша траєкторія росту, я змінювала сферу, країну, чи компанію. На все звичайно що були свої причини, але ось я зрозуміла, що вже все мега стабільно - і сфера та, в якій я хочу бути, і країна та, з якої вже в принципі нема куди далі. Тому тепер треба сконцентруватись на вертикальному рості.
Мені дуже дуже пощастило з моїм менеджером і директором, і вже на мій другий рік в компанії мене обрали в програму талантів. По факту це серія персональних та групових сесій коучінгу. І все почалось з того, що нас попросили прочитати книжку “How women rise” - про 12 звичок жінок, які блокують розвиток іх карєри. І всі 6 із 12 звичок були мої (дякую, що не всі 12 :D). Сконцентруюсь на головних:
Переоцінення експертизи. Тобто кожного разу, коли нам пропонують нову роль, ми навіть якщо погоджуємось, то ще рік вчимося новій справі, а лиш потім починаємо десь проявляти себе.
Робити свою роботу добре, і чекати поки нас помітять. Виявляється, якщо ти хочеш рости - це мають знати всі навколо. Всі! Мені завжди казали, як класно я роблю свою роботу, але пропозиції росту приходили вже тоді, коли я починала сумніватись, чи нема в мене випадково чогось дефектного, що мені не пропонують наступної ролі. А виявляється про свої бажання треба прямо говорити. Вау, несподіванка!
Ставити в пріоритет роботу, а не карєру. Це коли спочатку зроблю ось це, потім ось це, а вже потім сконцентруюсь на карʼєрі. І на це нікооли не вистачає часу.
За мною ще помічені: показувати результати команди, а не висвітляти свої, невміння використання звʼязків та не заручатись підтримкою з перших днів.
Про всі 12 звичок можна почитати тут: https://www.linkedin.com/pulse/must-read-how-women-rise-12-habits-holding-you-back-priyanka-dash?utm_source=share&utm_medium=member_ios&utm_campaign=share_via
А як з ними боротись - читайте книжку повністю. Вона дійсно варта уваги.
Тож, ця книга відкрила мені очі на всі мої помилки, і я потроху почала працювати над своїми звичками.
Але є ще декілька відкриттів, які мене здивували після перших сесій.
На першому груповому коучінгу нас попросили побудувати identity map. Я думала, це чисто для знайомства, але ні!
Здавалось би - все дуже просто. Просто пишеш ролі, які граєш в житті. Мама, дочка, жінка, люблю город, пропагую здоровий спосіб життя, менеджер, інженер, хтось там ще. Знаєте, що стало несподіванкою?
По-перше, що не так багато ролей ти справді граєш. Іноді здається, що це аж прям твоє, але чи дійсно ти цим займаєшся? І відпадає та роль, що ти собі надумав в голові.
По-друге, я багато думаю про роботу і карʼєру, але якщо подивитись на мою identity map, то робота і карʼєра - це такий малесенький шматочок мого identity.
А потім нас попросили обрати найважливіше з цієї identity - те, що ти транслюєш в світ. І виявилось, що в мене абсолютно нема бажання бути найекспертнішим product manager, чи жінкою-карєристкою.
Моя найбільша і найцінніша identity - це моя цінність довголіття та здорового способу життя. Уявляєте?
Тобто в голові мені б хотілось транслювати успіх в карʼєрі чи любов до роботи, а десь в середині я знаю, що справжня я - це та, що цінує всі сфери життя, любить тримати в них баланс, і обовʼязково, обовʼязково спорт, ментальне і фізичне здоровʼя. Це було великим здивуванням, але і великим полегшенням - знайти частинку справжньої себе.
Не знаю, як вам зарекомендувати таку вправу для себе, але як буде час - подумайте про це.
З цих групових сесій, яких було не так і багато, я зробила ще один висновок - з усіма моїми переїздами я вже забула, коли я мала зустріч з однодумцями - таку справжню фізичну зустріч, де всі заряджають один одного мотивацією, своїми здобуттями, своіми поразками теж. Але головне - своїми мріями і амбіціями. Насправді цікаво, чи це зникло з віком, чи все таки причиною є мої переїзди. Хочеться знайти групу своїх людей, онлайн чи офлайн - навіть не важливо, і просто ділитись тим, чого хочеться, і тим, що виходить чи не виходить - таке собі коло підтримки, коло мотивації, коло, де кожен може стати кращим.
І розумієте, не хочеться ходити на якісь мітапи, спілкуватись з пустими людьми, щоб потім знайти своїх по крупинках. Хочеться, щоб це коло якось склалось органічно, майже випадково.
Коли ми були молодими, в мене були такі кола. Одне навіть було популярним і довго трималось - Thursday business club, чи якось так. Про нього ще можна і знайти пару постів в моєму старому ЖЖ. Хотілось би чогось такого.
Висновку тут не буде. Якщо у вас є таке коло - цінуйте його. А якщо нема - то збирайте якщо воно для вас важливе. І пишіть мені, якщо ви чи ваші знайомі хотіли б створити таке коло.
До речі, я не знаю чи це вік і мудрість та знання себе, а може це просто показник того, що люди здаються перед труднощами - деякі люди з мого оточення, які марили карʼєрою, в якийсь момент сказали, що їм це не важливо. Тепер хочеться просто добре заробляти та виховувати дітей. І я завжди думаю, чи дійсно ми змінились, чи просто боїмось зізнатись, що в нас не вийшло і боїмось продовжувати пробувати та старатись?
10 вересня 2023
Почала я писати цей допис десь в липні, а продовжила в вересні, тож не сильно памʼятаю, чому я почала його з того, що важливо виходити з бульбашки, бо мої наступні історії вони ніби і про вихід з бульбашки, але з іншої сторони більше про вхід в свій внутрішній світ та його кореляцію з моїм зовнішнім життям.
Отже, влітку мені написала моя знайома, яка стала карʼєрним коучем і запропонувала свої послуги. За своє життя я змінила 6 компаній, і з кожної з компаній я знаю як мінімум одного HR-а, який став карʼєрним коучем. Але я це називаю instagram-level-coach, бо чого мене може навчити людина в карʼєрі, яка завжди працювала на одній посаді в своєму житті? Але ця моя знайома дійсно побудувала карʼєру, при чому міжнародну, і довіри до неї в мене було набагато більше. І ми почали займатись. І я жодного разу не пожалкувала.
Перший місяць - це було ніби пробудження. Ніби я спала і в цьому сні хотіла будувати карʼєру, про щось мріяла, але в мене було відчуття, що потім, пізніше, ще пізніше. Може це я і хотіла назвати бульбашкою?
І тут я прокинулась. Все своє життя я бачила себе в бізнесі. Я хотіла будувати бізнеси, я марила бізнесом. І ось я. Мені 34 роки. Я працюю на роботі, хорошій роботі. Але де бізнес? І тут проявляється моя подвійна душа близнюка: бо я хочу і карʼєру, і бізнес. І ніби карʼєра виходить, тож бізнес якось потім, але коли потім? Нема, нема в цьому всьому ні думки, ні послідовності. Це мій автомат, це мій сон, це моя бульбашка!
А потім я почала думати про це ще більше. І зрозуміла, що моє бажання побудувати карʼєру - це ніщо інше як просто бажання доказати собі, що я вмію, що я можу - просто щоб побудувати чи відновити свою впевненість. Бо за 15 років зміни сфер і країн цього не сталось! Тож я почала сумніватись в собі. Так, я розумію, що хтось інший може сказати «мені б твої сумніви», але є як є - у кожного свої мурахи в голові.
І коли я почала проектувати, то виявилось, що щоб дійсно щось собі довести (якщо будувати карʼєру) - це займе мінімум наступні 5-6 років. Мені буде 40. 40! Це якась магічна цифра, яка вже говорить про якийсь дійсно дорослий вік. З однієї сторони з моїм фокусом на довголіття, 40, 50, 60 - це ж просто цифри. Але!
Коуч задавав багато питань і одне із питань вело до логічних питань до себе: чого я дійсно хочу, які мої справжні цілі. І зараз я вам трохи накидаю того, що є в мене в голові, і як ці думки наштовхнули мене на те, чого я дійсно хочу.
В 50 чи в 60 мені б хотілось мати свою винарню. І щоб поряд був мій bed&breakfast готель. Я б іноді розмовляла з гостями, працювала з колективом над виробництвом вина, але в цілому б жила таким собі здоровим гедоністом: гарне помешкання, бізнес, краса і природа навколо. Час читати книжки і слідкувати за циклічністю природи.
І тут я подумала: Як же я буду управляти своєю винарнею за мільйони доларів, якщо в мене жодного разу не було успішного бізнесу? А карʼєра мені в цьому ну ніяк не допоможе. А якщо і допоможе, то зовсім трохи.
Ще мені хотілось би мати багато багато багато ну дууууже багато грошей. Так, щоб от на все життя. Що щоб там не відбувалось в світі, в мене є нерухомість і ще якісь запаси, які будуть давати дохід.
І коли ж я цього зможу досягнути, якщо буду будувати карʼєру? Ой не скоро..
То чому ж якщо я хочу бізнес і багато грошей, я сиджу і будую свою впевненість через карєру? Чому б не спробувати бізнес і прямо зараз? Стати самій собі директором, і дійсно іти туди, де ЗАВЖДИ мріяла бути.
Ось приблизно так я думала майже місяць, мене колихало із сторони в сторону: карʼєра, бізнес, а чи я зможу. Але знаєте що? Я знову віднайшла себе. Ту саму енергійну і амбіційну, мріючу, стресуючу, але таку живу.
Я думала в мене нема ідей на бізнес, але як тільки я дозволила собі мріяти - в мене зʼявилось сто і одна ідея! Так, не найкращі, не найамбітніші, але вони в мене є, в мене їх багато, і я хочу хочу хочу!
І це найкраще, що мені міг дати коучінг.
Ну що ж, на цьому завершу пост і залишу трохи інтриги.
В цілому хочеться сказати, що цей рік - рік справжнього неймовірного росту для мене, і хоч він біжить нереально швидко, я відчуваю себе в ньому неймовірно впевнено і добре, чого і вам бажаю :)
11 вересня 2023
Перед тим як опублікувати, почитала попередній пост. А він вийшов навпрочуд чудовим в плані мови! А ще здалось, що деякі мої думки з того посту задубльовані з думками з цього посту. Тож вважайте це як сеанс з психотерапевтом - про що болить - про те і говорю.
Ще раз дякую за коментарі і побажання в попередньому пості. Я їх читаю і дуже ціную. Обовязково пишіть як у вас справи і що нового. До речі, якщо знаєте когось, кому мої думки будуть цікаві - діліться лінком на цей блог, так в мене буде більше мотивації писати тут частіше) Обнімаю всіх, хто тут зі мною.
Аліса, дякую за новий допис.
Слідкую і насолоджуюсь твоїми думками і твоім розвитком вже багато років.
Дуже цікаво те, що часто збігаються в нас всі ці думки, переймання, підйоми та спуски :))))
<3
Привіт з Стамбулу
Дякую вам за щоденник. Мотивує. Мені через місяць сорок. Життя дещо змінилося.
В іншій країні , з іншими людьми...
Хоч ще лежу на воді у своєму човні та іноді не розумію, звідкіля й куди дме вітер та куди розгортати вітрила, але продовжую тримати весла у руках.