В цьому році все дивне, в тому числі і подорожі, тому їхалось в справжню подорож якось без особливих сподівань. Але на диво, подорож вийшла чудовою. По-перше, мені здається, це вперше за 6 місяців, коли я розслабилась щодо війни і щодо роботи. По-друге, було вибране правильне місце для подорожі і ідеальна комбінація між містом і природою.
Правильне місце для подорожі - це Франція, бо…
Стиль. Перший вечір у Франції був у місті Бордо. Раніше об’єктом культурного шоку та захоплення була архітектура: всі ці маленькі доглянуті вулички, гарні будинки, собори. Так мало бути і цього разу, адже останній рік я провела в Торонто, в якому такої атмосфери просто не існує. Але вразило зовсім інше. Це були гарно вдягнені люди!
За рік в Торонто виявилось, що я засумувала не за європейською архітектурою, а за красою. В Торонто люди вдягнені максимально просто. Наприклад, мій менеджер, який приходить в офіс раз в тиждень, як і я, приходить туди в спортивних штанях і футболці. Саме так, не в джинсах, не в брюках, а в таких простих широких спортивних штанях. Жінки вдягаються теж просто: в основному джинси, штани, спортивні лосіни, дуже рідко - достатньо прості сукні, але в цілому одяг практичний, функціональний. Чесно признатись, я і сама підсіла на такий стиль: футболка і джинси, светр і джинси - на вибір одягу і підлаштування його під погоду стало йти менше часу, а шафа стала б зовсім вільною, якби я повикидала всі свої 60 суконь, які мігрують зі мною по всьому світу.
А в місті Бордо, студентському, молодіжному, кожна дівчина була вдягнута по-іншому, не ідеально, навпаки нєбрєжно, але кожна жінка виражала частину своєї особистості через одяг, і це було так гарно, так незвично, і захопливо. Мені в цей же вечір захотілось побігти в магазини і купити щось, щоб виглядати як вони. Було так дивно, бо вони ж точно вдягаються в тих самих магазинах, що є і в Торонто - Zara, h&m, і т.д., але вони вміють комбінувати, міксувати, робити з простих речей красу. Ще цього разу я помітила, що майже всі вони тендітні, не худі, а саме тендітні - більшість французів, як жінок так і чоловіків мають вузенькі плечі, маленькі обличчя/голови, і мене це здивувало, не пам’ятала цього з інших візитів.
Їжа і вино. Не буду говорити тут про їжу все, що могла б сказати, скажу лише головне. По-перше, непоспіх. Очікується, що спочатку ти вип’єш вина і з’їси першу страву, лиш потім тобі винесуть другу, обов’язково спитають про десерт, не тому, щоб підвищити середній чек, а тому що це частину досвіду. Нема відчуття, що поїв і треба йти. Тут це трапеза, а не ресторанний марафон (в Торонто це саме так). По-друге, немає кращої комбінації за французькі мільйон видів сирів та бокал червоного вина. В самому звичайному місцевому кафе, де сім’ї і друзі грають в настільні ігри, тарілка сирів була з 7мома (!) видами сирів. Saint nectaire дійсно пахне нектаринами, а saint maure став моїм улюбленим з цієї поїздки.
Краса у всьому. Цього разу вдалось пожити в достатньо автентичних місцях, де було багато вінтажних антикварних речей. Коли хтось каже вінтаж, не дивлячись на те, що я люблю старі речі, в моїй уяві виникають не дуже приємні асоціації, тому що дуже часто це абсолютний перебір з якимось не гарним, погано пахнучим барахлом. Але французи і тут змогли: антикварні речі вписані в дизайн настільки ідеально, що тобі є чим дихати, але в той самий момент ти відчуваєш, як доторкаєшся до чогось з минулого.
До цього ще додались враження після візиту до замків/палаців в долині Loire. В кімнатах Chateau de Brissac були ідеально зкомбіновані кольори інтер’єру. В Chateau de Chenonceau букети свіжих квітів були для мене більшим мистецтвом ніж роботи Рубена на стінах. Всюди простота, але з якоюсь родзинкою. І ця родзинка makes a difference.
Додатково до цього був милий момент в магазині білизни. В Торонто практичний не тільки одяг, але і жіноча білизна, і після перших днів насичення стилем французьких жінок, я зрозуміла, що і білизна тут має бути гарна. І це дійсно так, вона була гарна. Коли я прийшла на касу з верхньою частиною білизни, жіночка-продавець років 60 подивилась на мене з великим подивом: а як же нижня частина в такому ж стилі, а як щодо панчох? І тут я зрозуміла, що love is in the air. Love, романтика, візуальна краса - це все без чого француз - не француз.
Признаюсь, ці всі речі подіяли на мене настільки сильно, що повертаюсь я якоюсь іншою людиною. Нібито в мене відкрилось якесь третє око, якась давно забута аристократична риса і маю дуже велику надію, що це вже зостанеться зі мною назавжди, а не зникне одразу після приїзду до Торонто.
До речі, якщо ви читаєте якісь гарні екаунти, де можна надихнутись стилем, красою в повсякденності - обов’язково діліться.
Це мій перший такий довгий пост на українській. Це важко. І мабуть зайняло в мене два рази більше часу, ніж могло б на рос. Але колись я навчилась добре писати на рос. Це зайняло роки. І тепер я починаю спочатку, але на своїй мові. Зараз цей текст здається кострубатим, більше схожим на повість пятикласника «як я провів літо», але я знаю, що практика зробить свою справу, тому я впевнена, що буде краще.